Вставай, дитино, сонечко зійшло
І вся земля від радості іскриться.
Довкола потекло м’яке тепло
І засвітилась бурштином живиця.

Поглянь, уже прокинулась земля
І кожна пташка радісно співає.
Так до дитини матір промовля,
Коли до школи вранці проводжає.

В словах тих щирість, ніжність і тепло.
В очах любов аж сяє промінцями.
І мудре слово в серденько лягло.
Яким безликим світ би був без мами.

А з мамою так добре на землі.
Вона, як сонце, діток зігріває.
Щасливі всі: дорослі і малі
І щастя в світі більшого немає!

Коли є мама, то й порада є,
Є захист, доброта й тепло у слові.
І радість джерельцем веселим б’є,
Тоді зростають діти у любові.