Летять літа. Все, ніби, як і треба,
Ніхто ж не вічний на святій землі…
Радію від краси ясного неба,
Втішаюся у сонячнім теплі.
Красі чарівній на землі радію,
Збираю диво-трави на лугу.
Живу, як всі, скоріше, як умію.
І світові всміхаюсь на бігу…
Та зупиняюсь якось все частіше,
Щоб роздивитись світу дивину…
І суть всього життя та щастя вище,
І зрозуміти простоту ясну
У цьому світі. А життя ж це диво,
Всього нам зрозуміти не дано.
Та треба жити радісно й щасливо,
І хоч не завжди так, як у кіно,
Та намагатись треба мудро жити —
Життя прожить — не стежку перейти.
Та завжди треба нам добро творити
І доброту у серці зберегти.