Я ще тримаюсь, поки що тримаюсь…
Хоч сліз потік, здається, на межі.
Зустрічним людям тепло усміхаюсь,
Та все ж я на останнім рубежі…
Бо сил нема на це усе дивитись,
Немає слів, щоб описать біду.
Не можу вже від горя не кривитись,
Та все ще якось по життю іду.
Дивлюсь на ситих й до людей байдужих,
І думаю, то що ж воно таке?
Беруть на фронт і немічних, й недужих,
А це здорове, сите і бридке
Не йде на фронт, бо перед кимсь прогнулось,
Сидить у Раді, наче мишеня.
І це усе йому якось минулось,
Й про мужність ще базікає щодня.
Й таких багато зараз розплодилось,
Всі патріоти на словах вони.
Так, як колись, уже давно водилось —
Спливає все, в важкі роки війни.