І яблунька скоро уже зацвіте,
У пуп’янках-квітах, рожева.
Таке все чарівне й таке непросте,
Весняне, пригоже, квітневе…
Дивлюся і тішусь, така скрізь краса!
Радію весняному дневі.
На сонці виблискує вранці роса,
Набігли хмарки полудневі…
Можливо на дощ, а чи буде, чи ні.
Не може ніхто угадати.
Ми ждемо його на яву і у сні,
Бо ж буде усе пропадати,
Якщо не проллється… А він все не йде,
По цілому краю посуха.
Хмарки ж ніби є, дощової ж — ніде…
І грім не розкотиться глухо.
А дощик потрібний, бо спрагла земля,
Трава починає жовтіти…
І просять дощу пересохлі поля,
Дерева і кущики, й квіти…