Всі хочуть щастя, радості, любові,
Уваги, світла, сонця і тепла.
І усмішки, і мудрості у слові…
Щоб непорушна відданість була.
Повага й ласка серце зігрівала,
І доброта до кожного прийшла.
А гарна звістка радість віщувала,
Й дорога світла по життю вела…
Всім хочеться… А чи того ми варті?
Чи світлі наші душі і серця?
Живемо ж так, як випаде на карті,
Й не усвідомлюємо, часом, до кінця,
Що щось не так, якось не так живемо,
І треба бути кращим у житті.
Не тим шляхом, і не туди ідемо.
І маємо не те щось на меті…
Та й почуття не тільки всі хороші,
І доброта не завжди в серці є.
А іноді туманять розум гроші,
Тоді на думці кожному своє…
То, мабуть, варто щось в собі змінити,
Щоб засміялось небо голубе.
В своєму серці вогник засвітити,
І ощасливить світ людський тебе.
Комусь любов свою подарувати,
Віддати людям часточку тепла.
Турботу іноді на себе взяти,
Щоб менше стало в цьому світі зла.
Всі хочуть все. Та треба пам’ятати —
Це не дається просто у житті.
Спочатку треба вміти віддавати,
Тоді зустрінеш все це на путі.