Колись дітей до праці вчили змалку,
Щоб діти роботящими були.
Щоб в руки брали заступ, а не палку,
І в доброті та в мудрості жили.
Щоб діти знали, звідки хліб береться,
А хочеш їсти — спершу зароби.
І щоб дитина, лиш на ноги спнеться,
Жила щасливо в праці, без журби.
Звичайно, праця різною буває,
У кожного таланти є в житті.
Хтось до науки шлях свій прокладає,
Хтось в Космос віднайде нові путі.
А хтось лікує чи дітей навчає,
Хтось хліб ростить, щось шиє до пуття,
А чи руду залізну добуває,
Та працювати треба все життя.
Й сьогодні так. Та бачення є хибне,
Мовляв, ще напрацюється дитя.
Й росте воно розбещене, хоч здібне,
Але невдале йде в своє життя.
Бо лінь його взяла в свої тенета,
Та й ні до чого прагнення нема.
Це для дітей загрозлива прикмета,
Бо попереду жде на них пітьма.
В дітей таких майбутнього немає,
Отого світлого, щоб радість їм несло.
Подумайте лиш, що на них чекає?
Нічого доброго, що принесе тепло…