Від ріки тумани народились
І клубочаться, клубочаться, повзуть...
Вся долина білим дивом вкрилась,
А тумани рушили у путь.

Розлились — і все у них втонуло,
Ніби в білім-білім молоці.
Спати сонечко давно уже гайнуло,
І давно поснули горобці.

Тихий вечір Землю обіймає,
Картопляний дух стоїть в дворі,
Всіх осінній холод пробирає,
Зорі засвітилися вгорі...