Вже в слові МАМА стільки є тепла
І ніжності та щирої любові,
Що хочеться, щоб мама вік жила
І дні її усі були чудові.
Бо мама — це і щастя, і життя,
Це світ безмежний, що вона відкрила.
Нема, на жаль, в минуле вороття,
Але є спогад, як вона любила,
Як турбувалась за своє дитя,
Навчала щиро, щоб усе уміла…
Щоб мудрою ішла у майбуття
І за спиною мала дужі крила.
Тож за науку дякую тобі,
За добре слово і чарівну казку.
Й коли була ти навіть у журбі,
А дітям все ж несла любов і ласку.
Уклін доземний, мамочко, за все,
За це життя, що ти подарувала…
А час незримо нас удаль несе…
Та ти й на мить про нас не забувала…
Про діток думка першою була,
Щоб мудрі стали — ти усе робила.
Любов і щирість нам перелила,
Від тебе доброта й життєва сила…