Відходить осінь. Йде за листопадом
В вологу даль, із сумом в дощ іде.
Безлистим лісом і розмоклим садом,
Й на мить не зупиняється ніде.
Не сяє вже красою й гарним листом,
Бо все розмокло і зчорніло все.
Гілля зажурене і зовсім вже безлисте,
А ранок всюди ще й туман несе.
Та й небо стало вже не волошковим,
А сірим-сірим, з хмарами вгорі…
Здається нам вже не таким чудовим,
Та є ще гарні квіти у дворі,
Що кольорами веселково сяють,
Несуть красу та щастя, і тепло…
Вони щоранку всіх людей вітають,
Щоб радісно на серденьку було.
Простує осінь, до зими підводить
Нас поступово, звично, як завжди.
А вітерець свої пісні заводить,
Про заметілі буйні й холоди…