Відходить червень якось дуже швидко
Й зогледітись не встигла — вже нема…
Відцвів увесь, немов чарівна квітка,
А естафету липень перейма.
Тож завтра липень! Залюбки стрічаю.
Це ж літо в розквіті, підуть плоди…
А червень я тихенько проводжаю —
Він був прекрасний, не вряди-годи,
А цвів так довго, дарував нам казку,
Сіяв веселкою у неба на краю.
І ніс тепло та дивовижну ласку,
Красу і чари, та любов свою.
А завтра липень. Буде й далі літо,
Світанки теплі і дощі рясні.
Туманом вранці щедро оповите,
А дні чудові, довгі і ясні.
Тож літо й далі стане процвітати,
І буде нам нести плоди свої.
Та росами ранковими вітати,
Хоч вже закінчать пісню солов’ї.
Та буде літо, сонечко в блакиті,
Воно цвістиме барвами всіма.
І це найкращі у природі миті,
І кращого за літо вже й нема.