Надія Красоткіна

Вранці визирнуло сонце,
Загорілися сніги.
Засміялося віконце
Й мальовничі береги…
А шибки візерункові
Заіскрилися нараз…
Стали просто пречудові —
Стільки ж є на них прикрас!
Неземні ліси чарівні,
Звірі дикі льодяні.
І рослини дуже дивні,
Не побачиш те й у сні…
На шибках усе розквітло,
Незвичайне, льодяне.
Сонячне ввібрало світло
Й зачаровує мене…