Війна в нас щастя розстріляла
У нас війна, страхіття, біль і муки…
А от навколо вже цвіте весна.
А у людей тривоги і розлуки,
Нам щастя зруйнувала всім війна.
А мріяли ж ми всі у щасті жити,
У мирі, в сонці, в добрості й теплі…
Кохати, вірити, співати і любити,
На українській батьківській землі…
Ми в мріях власних в небеса летіли,
Немов птахи на дужому крилі.
Ми бути всі щасливими хотіли
На цій прекрасній і святій землі.
Але війна в нас щастя розстріляла,
Невинні душі линуть в небеса…
Вона життя у діток відібрала,
А на землі весна, тепло, краса…
І нам би зараз веснянки співати,
Пташок стрічати на своїй землі,
Зерном добірним поле засівати,
Сади садити в радості й теплі…
Але війна в нас радість відібрала,
Знівечила ліси й усі поля,
Вона міста і села зруйнувала,
Від болю стогне зранена земля.
А ми ж цю землю щедро засівали,
Щоб хліб родив, щоб ситі всі були.
Ми всю її руками перебрали
З любов’ю, щиро, як лише могли…
Її ми нині маєм захистити,
Прогнати ворога із рідної землі,
І в світлім щасті, з добрим серцем жити,
Під мирним небом, в радості й теплі.