Чогось сентиментальна стала…
Раніш такою не була.
Війна життя всім зруйнувала,
Вона ще й досі не пройшла,
А все гримить і вибухає,
Земля скрізь на диби стає.
Коли закінчиться? Хто знає?
Лиш горе й біль круг нас снує.
А хочеться іти красою,
Що осінь людям роздає.
Чарівною і золотою,
Бо щастя в тім багато є.
Війна нам не дає радіти,
Лиш сльози, сум, печаль несе.
І не співають більше діти,
Бо горе їхнє серце ссе.
Війна дитинство в них забрала,
А на заміну страх дала.
І щастя наше розстріляла
Всім людям горе принесла.
Тож за слізьми я світ не бачу,
Лиш біль страшний у груди б’є,
Погляну на дітей і плачу,
Що доброго в них зараз є?