Війна нам світлу долю зруйнувала,
Вбиває нас. Але за що? Чого?
Дитинство у дітей вона украла…
Росія добивається свого…
Усі віки нас знищити хотіла,
Бо українці просто не такі.
Тож обривала, спалювала крила
За те, що роботящі і меткі,
Що і красиві ще й талановиті,
Що хист до всього в українців є.
Привітні, добрі, світлі, не сердиті
І в кожного щось гарне і своє.
Уміють добре завжди все зробити,
Прикрасити і одяг, і житло.
По-людські між людьми уміють жити
І так завжди, в усі віки було.
А як співають! Вміють танцювати,
Душа відкрита й сонечко в ній є!
Учитись вміють, гарно працювати,
Й у світ несуть чарівне щось й своє.
Тому росію заздрість роздирає
І чорне зло у серце залягло.
Того вона найкраще все вбиває,
Щоб нас і України не було.