Ой, у природі вже цвіте весна,
А от в суспільстві все немає згоди…
Два роки в нас іде страшна війна,
Яка приносить горе, лихо, шкоду…
Знекровлює державу, скрізь біда,
І гинуть люди, помирають села,
І кров повсюди ллється, як вода,
А наша пісня нині невесела…
Бо йдуть у небо дочки і сини,
А звідти вороття уже немає…
Ми не хотіли клятої війни,
А ворог знову й знову наступає…
Вбиває, нищить все довкіл, краде,
Вивозить все — машини і заводи,
І пропаганду підлу скрізь веде,
Наносить непоправної нам шкоди…
І бачить світ несправедливість ту,
Але мовчить і навіть не зітхає.
Та ж зрозумійте істину просту,
Росія клята плани певні має.
Вона на нервах людських заграє,
Щоб власну перевагу показати.
Не має розуму, та зброя в неї є,
Щоб вибухами землю всю зорати…
А у природі вже цвіте весна,
Така чарівна, лагідна, тендітна…
То тут, то там по всій землі війна…
А може розгорітися — всесвітня…