Страшне в нас сьогодення, що й казати…
Іде війна, гуркоче і гримить.
Нам треба рідну землю захищати…
Але не всім однаково болить
І ця війна, і горе, що чигає,
І смерть жертовна на передовій…
Бо хтось на ній мільйони наживає
Й красується здоровий і живий…
А хтось втрачає двір свій і хатину,
І все, що наживав за цілий вік.
Та найрідніше все — свою дитину.
Втрачають горю й бідам люди лік.
Війна — найгірше все, що може бути,
Бо смерть на всіх чекає кожну мить.
Не обійти нам долю, не минути…
А так же хочеться щасливо жить.