Війна — трагедія народу,
Це страх і смерть, без майбуття…
Бо знищено міста, природу,
Скалічено людське життя,
Нема вже сіл, що серце гріли,
Нема хатини і двора…
Від горя діти посивіли,
Хоч їм сивіти не пора.
Немає школи у дитини,
Ракета зруйнувала все.
А в багатьох нема родини.
І вітерець печаль несе…
Й щодень звучить сигнал тривоги,
А в серці біль… Як ви могли?
Важкі тепер у нас дороги…
Нам їх рашисти принесли.
Й цього не можна нам забути,
В росії — нелюди, кати!
Тож перемогу нам здобути
Потрібно вже, як не крути.
Бо далі буде тільки гірше,
Нас просто винишать і — все…
З країни буде попелище,
А вітер прах наш рознесе.