Війна — це найстрашніше людям лихо

Повітряна тривога знов лунає
Й відразу повертає у війну.
Так серце в грудях боляче стискає
Й картину викликає враз сумну.
Бо стільки люду на війні цій гине,
Повсюди горе, плач, людська біда.
Від розпачу аж кров у жилах стигне,
І щастя враз зникає без сліда.
Війна — це найстрашніше людям лихо,
Тут все із ніг на голову стає.
А як же гарно все було і тихо…
Що доброго, скажіть, у війнах є?
Коли війна — це страх, біда і сльози,
Сирітство, горе і печаль людська.
Чиїсь прокльони і чиїсь погрози,
І смерть така нещадна і близька…
І вибухи страшні повсюди чути,
Що рвуть на клапті села і поля…
Й нема куди від лиха повернути
І дибиться в агонії Земля…
Повсюди горе, крові так багато,
А скільки диму від пожеж іде…
Ракета свище в небесах крилата
І на жилий будинок десь впаде…
Дорослі гинуть і маленькі діти,
Що ще не знають, що таке життя…
А їм би на Землі святій радіти
Й щасливо вирушати в майбуття...