Війнам в світі сказати всім — НІ
За віконцем картини знайомі...
Ще зима прохолоду несе.
І сніжинки летять невагомі,
Накривають довкілля усе.
Ще зима. Снігом вкриті дороги,
Та причини радіти нема.
Дуже хочеться нам перемоги
Й щоб минула холодна зима.
Хто далеко, ті хочуть додому:
В рідне місто, до хати, в село...
Там до болю все рідне й знайоме:
І подвір’я, й домашнє тепло...
І до лісу знайома стежина,
Й журавель, що схиливсь до води...
Бо без свого не може людина,
А тим більше — в години біди...
Але як пояснити дитині,
Що чудового міста — нема...
Що рідненьке село — у руїні...
І у душу заходить зима...
Ну, то як їй тепер пояснити,
Що у школі, де щастя цвіло,
Де їх вчили читати й любити
Все пропало, усе, що було...
Лиш каміння страшне бовваніє,
Вітер свище в порожнім вікні...
І душа від страждання німіє,
І кричати так хочеться: «Ні!»
Ні! Не можна Росію прощати!
Ні! Не можна на зговір іти!
Ні! Нам орків всіх треба прогнати,
Війнам в світі сказати всім — НІ!