Війну переживемо і біду
Для нас тепер важкі часи настали —
Немає спокою, немає тишини…
Попереду дороги і вокзали,
Й поїздки ці не з людської вини…
Біда у тім, що в когось дім — руїна,
Немає ані хати, ні двора.
І змушена кудись іти людина,
Бо біди обступили, як гора…
Важкі часи…Та якось треба жити,
Й не піддаватись впливу Сатани.
А працювати і дітей ростити,
Бо ж підростають донечки й сини.
Ми ж гарного дитинства їм хотіли,
Але війна нам зруйнувала все.
Хотіли дарувати дітям крила,
А от зла доля нас кудись несе…
І змушені ми бути на чужині,
Але додому повернемось всі
І заживемо в рідній Україні,
Стежками будем бігти по росі…
У синім небі журавлів стрічати,
І соловейка слухати в саду.
Сім’я вечерять буде коло хати…
Війну переживемо і біду…
Повернемось ми до свого порогу,
Бо нас не вирвать з рідної землі
І відсвяткуєм славну ПЕРЕМОГУ,
І злинемо у щастя на крилі!