В дитинстві, наче в казці ми жили,
Голівки нам віночки прикрашали.
Своїм дівчаткам мами їх плели.
Ми в тих віночках бігали, стрибали…
А мами тішились й нові плели вінки
Та квіти інші вже у них вплітали.
Росли дівчатка гарні і стрункі
І вже самі віночки виплітали…
Вдягали в свято і у будні дні,
Й немов корону бережно носили.
Співали в них свої ясні пісні
І підростали, набирались сили.
Вінок вдягали, як до шлюбу йшли,
Після заміжжя назавжди скидали.
Такі у нас традиції були…
Затим на голови хустки вдягали.
Та не прості хустинки ті були,
А кольорові, з різними квітками!
Волошки й маки на хустках цвіли,
Мов ті вінки, що виплітали мами…
І двох однакових ніколи не було,
Всі дуже різні, як і наші долі.
Збиралися жінки — і все довкіл цвіло,
Неначе квіти на чарівнім полі…
Хустки, як долі… Всі їх берегли
І кожен раз все інші одягали…
Вони нам оберегами були,
Що зігрівали й щиро захищали.