Кожну казку придумують люди
Й вірять в неї з дитячих літ…
А яким світ без казки буде?
Ну, яким стане білий світ?
Зникнуть чари, погаснуть мрії,
Що вели у ясні світи.
Без фантазії й без надії
Будуть люди по світу йти.
Згине видумка й добра ласка,
Що до радості всіх веде.
Вас не стріне у лузі казка,
Бо її вже не буде ніде.
В лісі папороть не цвістиме,
Не співатиме сон-трава.
У саду вітерець не густиме,
Пропадуть чарівні слова…
Не забавите вже дитинку
Дивом казкою. Ось в чім річ.
Дід Мороз не прийде під ялинку
В чарівну Новорічну ніч.
Непривітно у світі стане,
Чарівник вам не вкаже путь…
Добротою ніхто не гляне,
А дива всі повз вас пройдуть.
То ж повірте у казку, люди,
Хай вона оживе в серцях.
Жити ж вам цікавіше буде,
І мине вас зневіра й страх.
А в душі спалахне надія,
Що покинула якось враз.
Прилетить світла-світла мрія
В добру пору і в добрий час.