Вітерець підмітає листочки,
Що розсипав, йдучи листопад.
Позмітав їх на купки й рядочки,
Став весь голий, зажурений сад…
Лише яблучка де-не-де зрідка,
Ще не впали додолу, висять.
І співає десь осені скрипка,
Й комиші на ставку шепотять.
Та своя є в цю пору принада,
Хай там що, а краса є в усім…
Походити по парку я рада,
Чи у лісі чарівнім такім…
Навіть дощик якщо накрапає
Та краплинки розвішує в ряд,
Осінь нам про красу нагадає,
Й принесе позитивний заряд.