Надія Красоткіна

Вітрисько хмари наганяє,
Вже небо все заволікло.
Та все одно дощу немає,
Хоч сіра хмара, мов крило.
Закрила небо. Так буває,
Що хмари є, дощу нема.
А вітер знов їх наганяє,
Та всі старання ті дарма.
Так часто восени буває,
Вітрець ще й листячко несе.
І яблука в саду збиває,
Горішки з дерева трясе.
Каштани всюди розкидає,
Он грушка впала від ваги.
Зірвався вітер і гуляє,
Йому це просто до снаги.
Осінній день, таких багато,
Та кожен щось своє несе.
А я сприймаю це, як свято,
Бо до душі мені це все.