Надія Красоткіна

Я дивлюся у вічне небо,
Нерозгадане ще ніким.
Що людині у ньому треба?
І загадка його у чім?
А воно кличе нас віками,
Скільки люду й було на Землі.
Закликає, говорить з нами,
Але поки що ми малі
І не можемо зрозуміти
Ту безмежну чарівну даль.
Намагаємось щось зробити,
Та не можемо ще, на жаль…