Як думи у людини світлі й чисті,
Як доброта у серденьку жива.
Тоді й слова у неї променисті —
В гармонії з душею всі слова.
Тоді у неї вишукана мова
І ллється, наче чисте джерело.
Людина прислухається до слова,
Вкладає в нього все своє тепло,
Усю любов і мудрість, щоб звучала
У світі правда, ласка, доброта…
Щоб світло й силу рідна мова мала,
Була і зрозуміла, і проста.
І щоб красою всіх зачарувала,
І кожному до серденька дійшла.
І щоб по всій Землі вона звучала,
Та з-поміж мов найкращою була.
Як гарна мова, то душа здорова!
Тоді людина світлою стає.
Вона неначе зірка світанкова,
Бо мудрість в ній, любов і сила є!