Як гарно, коли сонце сяє і голубіють небеса!
Жучок над квіткою літає, повсюди радість і краса.
Тепло блаженне огортає і аромат п’янкий летить.
І дзвінко пташечка співає, і вітерець в гіллі свистить.
Повсюди радість, звуки, співи, бо це весна до нас прийшла.
І кожен навесні щасливий, вона всім радість принесла.
Бо як же зараз не радіти, коли довкіл така краса!
Порозквітали диво-квіти, блищить під сонечком роса,
А небо просто волошкове, а хмарки, наче пух пливуть!
Зелене поле — пречудове, й комашки різні там живуть.
Над ним метелики літають, скрізь мостять гнізда пташечки.
Усі радіють та співають, бо вже тепло! Весна ж, таки!
І я милуюся красою, з весною бесіду веду,
Захоплююся дивиною і до природи в гості йду.
Бо зараз дуже гарно всюди, все мову з сонечком веде,
Бо ж потім так уже не буде, все зміниться і відійде.
Хоч буде навіть красивіше, від буйства зелені лісів…
Та перші квіти наймиліші… І так було за всіх часів.
І аромати найніжніші, що дух весни п’янкий несуть.
І перші квіти найбіліші, бо в них сніги, мабуть, живуть.
Тому весна — це справді казка! У ній є диво і краса,
Тепло, любов та ніжність, ласка… Всі неймовірні чудеса!