Гарно, як влітку, в деньочки осінні,
Тільки от дні коротенькі.
Золотом вкриті, багряні, чарівні,
Милі і дуже тепленькі.
Тільки от листячко все опадає,
Землю вкрива килимами.
Тихо, безшумно на землю лягає,
Наче прощається з нами.
Вечір, і тіні у двір наповзали,
Хмарки півнеба накрили…
От і шпачки ще кружляли, кружляли,
Потім знялись й полетіли.
Гнізда покинули, серце сумує,
Але потрібно летіти.
Жовтень уже холоди всім віщує,
Більше не може зігріти.
Дні все коротші і сонечка мало.
Осінь ще хоч і квітує,
Але вночі прохолодніше стало.
Світ до зими вже простує.