Говорімо, люди, українською,
Розмовляймо нею до ладу.
Мовою своєю, материнською,
Щоб від всіх нас відвести біду.
Бач, за мову зараз як вчепилися,
Наче їсть вона нутро їм, рве.
Хочуть, щоб у світі ми згубилися…
Їх бажання зовсім не нове.
Бо століття дуже намагалися
Нам своє підсунути сміття.
До душі людської доривалися,
Щоб позбавити нас мови і життя.
Бо без мови люди вже не нація
Й не народ — населення просте.
Знов в країні йде страшна руйнація,
Та свідомість у людей росте.
Бо не може в світі загубитися,
Мова, наче пісня солов’я.
Тож повинна в силі відновитися —
Українська, рідна і своя.
Тож державною спілкуймось мовою
В Україні — українці ж ми!
Щирою, ясною, світанковою…
Нацією будьмо між людьми.