Гомони розумно
Не просторікуй, не кричи,
Не намагайся всіх судити.
І воду в ступі не товчи,
А вчися мудро говорити.
Бо мова — це не лиш слова!
Вона твій інтелект покаже —
Яка у тебе голова…
Відразу все про тебе скаже,
Як тільки речення сказав,
Звук полетів, як блискавиця.
Собі ти вирок підписав,
І знають всі, що ти за птиця.
Тож не жури, не бубони,
Нікого не бери на кпини.
Цю істину просту збагни,
Бо це потрібно для людини.
Не цівкай і не торочи,
Не балабонь чого не треба.
Не нарікай і не бурчи,
А помовчи, як є потреба…
І до людей не пащекуй,
Не шкабарчи, не лай у гніві.
А краще радість прошепчи,
Щоб всі довкіл були щасливі.
Не все, що знаєш говори,
Та завжди знай, що говорити.
І сонечко в душі твори,
Та між людьми учися жити.
Тож гомони розумно ти
І не верзи дурниць ніколи.
Не теревень, не торохти,
Бо ж нащось ходиш ти до школи…
Тож мудро бесіду веди
І добирай потрібне слово.
Людей ніколи не суди,
Щоб не образить випадково.