Гонорова пані, гонорова!
Неприступна, знатна, хоч куди!
Не така вже й гарна та чудова…
Та її ти різко не суди.
Хоч частенько втомлене обличчя
І легкої вже нема ходи.
Та за всі оті десятиріччя
Хоч в думках той шлях її пройди.
Ту роботу, муки і страждання
Між зневаги, ненависті й зла.
Без підтримки, ласки і кохання,
Все зуміла, все перемогла.
Не здалася і на дно не впала.
А приваблива і гарна, хоч куди!
А як щось різке тобі сказала,
Ти її зарання не суди,
Бо не кожен зможе і мужчина
Повторити шлях той і пройти.
Зірветься, бо ж є на те причина,
І не кожен дійде до мети.
А вона дійшла і не здалася,
То ж здоров’я їй з роси й води.
Через все пройшла і піднялася,
А тому її ти не суди.
Гонорова пані, гонорова
І високо голову несе.
Бо до всяких пакостей готова,
Через те, що бачила усе.