Хтось грав на скрипці… Інший на роялі,
Хтось в глибину науки проникав…
А хтось по світові виборював медалі,
Співали люди, вірші хтось писав…
І мріяли, і до мети летіли,
Фантазували, піднімались ввись...
А всі ми разом щастя так хотіли —
Це до війни було… Уже колись…
В руках сьогодні замість скрипки — зброя,
І замість пензля — грубий автомат…
Й застиглий погляд хлопчика-героя
У вічне небо… Неживий солдат…
А мати діток для життя родила,
Для щастя і для довгих мирних літ…
Ростила добрими, давала крила,
Але війна згубила їхній цвіт…
Ридає мати… Цілий світ ридає,
Бо жити б дітям і летіти в світ…
Та от рашист поганий їх вбиває,
Зриває й топче людський диво квіт…
Горіть всі ті, хто війни починає,
Ясним вогнем і пекло це для вас!
Я проклинаю вас! Я проклинаю!
І знищити усіх вас саме час!