Гроза у нас! Гримить, блискає…
Негода розійшлась і все!
Дощ як з цеберка поливає,
А вітер гіллячко трясе.
Ще ж день, а добре потемніло,
Заволікла усе пітьма…
Суцвіття з липи полетіло,
А в небі сонечка нема.
Та зайвим дощик не буває,
Всі вдячні, коли дощ іде!
Він нам городи поливає
Й свою симфонію веде.
Як дощ пройшов — враз посвіжіло
І легко дихати в дворі.
А в небі трошки посвітліло
І хмар поменшало вгорі.
І поки про грозу писала,
Вона взяла і відійшла.
І хоч гриміла і блискала,
Але короткою була.