Гроза уночі бушувала
І билась в дерева грудьми.
У небі яскраво блискало
І страх пролетів між людьми,
Бо стало і страшно, і лячно,
Тривожна ця нічка була.
Хто вийшов у світ необачно,
Загрозу вона їм несла.
Бо вітер шалений зривався,
Крутив, все ламав без пуття.
І світ весь від грому здригався,
І в тишу нема вороття.
Розлючено бились краплини
У вікна, лив дощ як з відра.
І це не найкращі картини,
Та всьому приходить пора.
Гроза підняла свої крила,
Злетіла угору і все.
Враз тиша вночі наступила,
Що спокій у серце несе.