Почуте грубе слово ненароком,
Як гостра скалка в серці застряє,
Мов душу обдає брудним потоком,
І ріже вухо, і нещадно б’є.
Ну, чим воно вам до душі припало,
Що скрізь лунає нецензурна річ?
Чи слів у нашій мові вам замало,
Що лаєтесь негідно день і ніч...
І так вже звикли, що й дітей забули,
При них лунає лайка повсякчас.
Такі дорослі й досі не збагнули,
Що все подіє потім проти вас.
Що діти тими самими словами
Без сорому й стида вас обізвуть.
Брудними і кривими стежечками
Підуть і бруд словесний понесуть.
Брутальне слово — це біда, не жарти,
Від нього віє холод і пітьма.
То ж промовляти слів таких не варто.
Бо виправдання тим словам нема.