Які похмурі в грудні дні...
Лиш сонце випливе й сідає.
Веселонька не виринає,
І йдуть з душі сумні пісні...
Безбарвний, сірий небокрай.
Але душа в чеканні дива.
Від цього майже вже щаслива...
А диво де? Та постривай...
Воно прийде під рік Новий
З дарунками і зі свічками,
І закружляє разом з нами,
Неначе вітер степовий.
Похмурі дуже в грудні дні,
Та гарне святечко чекає.
Воно в ці дні нас надихає,
Дарує задуми ясні.