Які похмурі в грудні дні…
Лиш сонце випливе й сідає.
Веселонька не виринає,
І йдуть з душі сумні пісні…
Безбарвний, сірий небокрай.
Але душа в чеканні дива.
Від цього майже вже щаслива…
А диво де? Та постривай…
Воно прийде під рік Новий
З дарунками і зі свічками,
І закружляє разом з нами,
Неначе вітер степовий.
Похмурі дуже в грудні дні,
Та гарне святечко чекає.
Воно в ці дні нас надихає,
Дарує задуми ясні.