Глянь—но! Хлопці всі — гіганти!
Ну хіба не чудеса?
Головами, як атланти,
Підпирають небеса!

А дівчата — всі красуні!
Мов з журналу мод зійшли!
Кажуть, що давно — манюні,
Ну, такі, як ми були!

Правильно, що йдуть зі школи
Й розійдуться між людьми.
Не повірю я ніколи,
Що вони були, як ми.

Скільки ж треба з’їсти каші,
Щоб отак от підрости!
Як оці гіганти наші...
Можеш ти розповісти?

Каші з’їдено багато,
Чаю, булочок, супів...
Їли все вони завзято —
Кожен вирости хотів.

От і виросли на славу!
А тепер в життя ідуть.
Будуватимуть державу.
То ж у добру, світлу путь!