Мені людей щось важко зрозуміти,
Бо кожен думає, що геній в ньому є.
Що він один зумів би все рішити,
То ж кожен пропонує щось своє.
І думає, що мислить він найкраще,
Тому весь світ нехай, як він, живе.
Бо рішення у нього підходяще,
І він один цей вир перепливе…
Та вир потрібно всім гуртом долати,
То ж об’єднатися пора прийшла.
Наш світ чарівний людям показати,
Де б першою любов в душі була
І правда чиста, світла, незборима,
І доброта, і щирість, і тепло.
Мішок великий ласки за плечима,
А в кожнім серці — сонечко цвіло.
Тому давайте станемо добріші,
Усім гуртом нам легше буде йти.
До світу придивляймося пильніше,
Щоб землю цю і спокій зберегти.