Дай погрітися, осене, у твоєму теплі,
Дай натішитись просинню тут, на рідній землі.
І травою зеленою, що так рясно росте,
І жовтавими кленами — все від них золоте!
Дай красою упитися, в казку нас заведи,
Дай росою умитися та біду відведи.
Дай набутись з родиною і відчути тепло,
Та награтись з дитиною і щоб мирно було.
Відлетіли з тривогою в теплий край журавлі,
А якою ж дорогою йдемо ми по Землі…
Клятий ворог грабує нас, нищить села й міста.
Йде війна, це страшний час, доля в нас непроста…
Ну, а осінь не відає, що іде в нас війна…
Всі куточки відвідує і вона чарівна.
Червоніє калиною, квіточками цвіте.
Шелестить горобиною і травою росте…
І рясніє дубочками — скільки ж кольору є!
Тішить в лісі грибочками, всім красу роздає…