Колись ми друзям книги дарували,
Писали щось, щоб пам’ять зберегти…
Всю душу в подарунок цей вкладали,
Слова найкращі вчились віднайти.
Бо книжка — сила, що несе наснагу,
Найвищі почуття передає,
Несе любов і добрість, і повагу…
У кожній книжці щось хороше є.
Ці подарунки в мене є й понині.
Я іноді їх з шафи дістаю.
Вони для мене — дорогі святині,
В задумі з ними часом я стою
І згадую ті дні, як справжнє свято,
Читаю підписи… Це так давно було.
Це викликає радості багато
Й на серці розливається тепло.
Бо книжка враз в ту пору повертає,
Як ми любили, юними були…
Хоч вороття туди уже немає,
Та дні чарівні в пам’яті спливли
І стало тепло, гарно, світанково,
Бо книжка повернула в ті часи,
Де все було уперше і чудово…
Враз ніби чуєш друзів голоси
І давні мрії, що несли крилато
В чарівні далі, в сині небеса…
І на душі стає насправді свято,
А всюди щастя, радість і краса…
Даруйте книжку! Це насправді — диво!
А з нею шліть найвищі почуття…
І підпишіть з любов’ю та красиво —
Це буде згадка на усе життя.