Я в казку двері прочинила,
А всюди золото лежить.
Це осінь жовта, світла, мила
До мене казкою летить.

Під ноги золото скидає:
Бери ось, скільки донесеш!
І так вже щиро догоджає,
Що в руки листячко береш.

Дубове, грабове, кленове
Вона дарує щедро всім.
Ще й гарне сонце малинове
При заході в густій росі.

Спокійну тишу вечорову,
А від ріки — густий туман.
І сонну мовчазну діброву,
Озимини зелений лан.

І все це бачиш, відчуваєш,
Бо в казці чарівній живеш.
Дарунки осені приймаєш
І в серці з радістю несеш.