Моральна деградація існує,
Вона руйнує, їсть людські серця.
Людей на підлість й ницість провокує,
І знищує до самого кінця.
А починається все з виховання,
Як дітям дозволяється усе,
Задовільняються усі бажання,
І в той же час це в вирву їх несе.
Знецінюються всі людські чесноти,
На перше місце егоїзм стає.
Й це, звісно, діє на людину доти,
Допоки підлість та її й не вб’є.
Людина захлинається від люті,
Як щось не так пішло, не по її…
Досягнення придумані й надуті,
Роздвоєний язик, як у змії…
Все, що збреде на розум, дозволяє,
Образи, кривду, наговори, зло.
Та й поведінки іншої не знає
Й ніколи людям не несе тепло.
Себе несе, звеличує лукаво,
Мовляв у світі кращого й нема…
Під себе підмело б і гроші, й славу,
Та тільки в тій душі лише зима.
Й тепер таких багато розвелося,
Моральні виродки повсюди є…
Щось в їхнім виховання не зійшлося…
Та що поробиш? Кожному своє.