Свою матусю кожен привітає
І вклониться доземно їй, до ніг.
А в когось мами вже давно немає,
Нема куди вернутися з доріг.
Бо поки мама є, то є й родина.
Є місце рідне, ласка і тепло.
Й на рушнику чекає там хлібина,
А в росах сяють квіти і зело…
Той усміх, наче сонечко повсюди,
І радість первозданна, і любов…
І щастя просто розпирає груди,
Бо там багато ласки й молитов,
Що мама промовляє щохвилини,
Щоб діточки здоровими росли.
І прихиляє небо до дитини,
Щоб всі вони щасливими були.
Спасибі вам, матусю, рідна нене,
За щастя жити на святій Землі.
Ви, мамочко, були свята для мене,
Бо ми росли в любові і в теплі.
Ви все найкраще дітям віддавали,
Вели за руку в нелегке життя.
І добротою серце наповняли…
А всюди колосилися жита
І час летів швиденько і невпинно,
По всіх дорогах розлетілись ми.
Приходить спогад в серденько дитинно…
Матусю, дякую! Ми виросли людьми.