День погіршився, помітно спохмурнів,
Сірі хмари щільно сонце вкрили.
Вітерець до нас із півночі забрів
І почав носитись, що є сили.
Не спинявся і на мить, не спочивав,
Танцював, кружляв і забавлявся…
Спрагло воду всю з калюж повипивав
І до вечора кудись собі подався.
Так неначе він і зовсім не грішив,
Шарпаючи за рукав, за руку.
Ніби то не він гілляччя потрощив…
Стало зразу тихо, ані звуку…
День до вечора у спокої поплив,
Навіть сонце промінець послало.
Вітер вчасно у валторни протрубив,
В повній тиші вечоріти стало.