От й день учителя до нас іде —
Це дуже гарне, дивовижне свято!
Бо вчитель всіх з дитячих літ веде
У майбуття натхненно і крилато.
Дає і мрію, і політ душі,
Стремління, й дужі крила для польоту.
До вчителя вернутись поспіши
В своїх думках, облишивши роботу.
Згадай, як то давно колись було,
Як вчителька навчала нас писати,
Як віддавала нам душі тепло,
Учила нас часу не гайнувати…
Казки читала й в казку нас вела,
З добром у серці вчила діток жити.
Вона для нас найкращою була,
Бо вчила дивуватись і радіти.
А час летить, немов з гори вода,
І по собі лиш спогади лишає.
Проноситься і радість, і біда,
А вчитель нас в житті не покидає…
Пораду мудру подумки дає,
І усмішку нам щиру посилає…
Для кожного з нас місце в серці є,
Нікому в доброті не відмовляє…
Учителю вклонімось низько ми,
Бо заслужив він на людську повагу.
Він дав знання і нас зростив людьми,
Дав дужі крила, силу і відвагу.