З полів зібрали в серпні ще зерно,
На зиму осінь повертає.
Зорали все й засіяли давно
Й озимина вже проростає.
Є коровай у хаті на столі
Духмяний й пахне апетитно.
Дарунок цей від матінки-землі,
Всім усміхається привітно.
Лежить на вишиванім рушнику,
Як знак добробуту й достатку.
Він має долю дуже нелегку,
Й незнаний людям був спочатку.
А ось тепер, як хліб є на столі,
Людина голоду не знає.
І з хлібом люд вселенський на землі
І щастя, і достаток має.
А в Україні в нас були часи —
Без хліба люди вимирали.
І линули скорботні голоси,
Хліб окупанти в нас забрали.
Ні в кого хліба й крихти не було,
Голодна смерть на всіх чекала.
Не віяв дух з печей, не йшло тепло…
А люта смерть свій бал справляла.
І плакало голодне немовля,
А біля нього мати помирала.
Здригалася й ридала вся земля —
Вона все людям віддавала.
А тут таке… Голодна смерть прийшла
Й забрала у людей всі мрії…
Їх чисті душі в небо понесла
І не лишилося надії.
Таке було. Це в генах в нас уже
Цього не можна забувати.
Тож кожен хліб святий хай береже
І землю треба захищати.