Сьогодні день, неначе квітка сяє,
Ще й сонце посилає промінці.
І хризантеми кущик аж палає,
А я листок тримаю у руці,
Що вже упав, та форму ще тримає.
Хоч від роси ранкової вогкий…
У ньому навіть колір проглядає,
Хоч правда, не такий вже золотий,
Та все ж у ньому можна угадати
Розкішні золотаві кольори.
Спливають в пам’яті кленові шати
І листячко, що падало згори…
Але краси такої вже немає,
Оголені гілки — у небеса…
І десь зима з-за рогу виглядає…
А там свої почнуться чудеса…