Я мислю мовою цією,
Я нею змалку говорю
І рідною зову, своєю —
Це де завгодно повторю.

Моя чарівна, дивна мова.
Хто перелічить в ній слова?
Вона прекрасна і казкова,
Весела, щира і жива.

Вона державною вже стала,
Але до волі довго йшла.
Щоразу з попелу вставала...
А скільки спалена була!

На ноги б інша не сп’ялася,
А українська знов жива!
Нарешті стала, відбулася!
Говорить, думає, співа!