Пора чарівна. Дзвоники казкові
Повсюди як же рясно зацвіли!
Це літечко і дні стоять чудові…
Я згадую, як дітьми ми були…
Ми бігали по луках, квіти рвали,
Яких там квітів тільки не було!
А ми частенько й назви їх не знали,
Та літечко давало нам тепло
І затишок, та вабило красою,
І дарувало квіти чарівні.
І ми захоплювались дивом і росою,
Небесній тішились голубизні.
І дзвоники нам голубі дзвонили
Такі казкові, просто чарівні.
І назавжди свій слід в душі лишили.
Вони й тепер приходять уві сні,
Як добра казка, незбагненне диво,
Яке колись свою любов несло.
І ми росли розкуто і щасливо…
Це так давно… Це так давно було…