Дивитись в небо можна безконечно
У ньому стільки радості й краси.
Там хмарка вільно плаває й безпечно,
Звучать пісні та різні голоси.
Пташки літають, носяться стрілою,
То зависають в синяві і все…
Ну, що зрівняється з небес красою?
А часом небо грози нам несе…
Тоді воно нас вабить і страхає,
Бо в нім нестримна, дика сила є.
То блискавка у ньому заклякає,
То грім доводить щось усім своє.
То гонить бурю і гілля ламає,
То дощ періщить, ллє, немов з відра,
То все затихне і веселка сяє,
А грозам припинятися пора.
Чарівне небо, просто незрівнянне,
Дивитись в нього можна без кінця.
Завжди чудове і безмежно гарне.
Воно дивує й радує серця.